Б.О.

І закохався ти в жінку, яка живе на південному заході

південніше від серця.

Закохався в жінку, мову якої ти не розумієш

мова якої схожа на дуло автомата,

І закохався ти в жінку, в якої шкіра пахне вишнями і війною

Жінкою, яка гадки немає що таке європейські моральні устої.

Ти,

з півночі,

закохався в жінку,

яка не правильно ставить наголоси,

коли вимовляє твоє ім’я.

Ти,

з країни біля моря,

закохався в жінку

в якої море відібрали

яка забула, що таке

море

взагалі.

Ти

закохався

в жінку

в якої пальці

як струни

інструменту

на якому грають у твоїй країні.

Ти,

з півночі,

з країни біля моря,

закохався в жінку,

мову якої ти не розумієш,

ім’я якої не можеш вимовити

ім’я якої пахне ТВОЇМ морем.

Ти закохався у жінку

яка пахне війною

яка не розуміє ні тебе, ні твою мову

ні твоє море, ні звуки інструменту

на якому грають у твоїй країні.

Ця жінка, має гарний голос,

ця жінка говорить незрозумілою тобі мовою

Ця жінка, ніколи не говорить з тобою

бо байдужість в її грудях

проростає як дуло автомата

притулене до серця

від ворожої їй країни.

01.06двітисячі15