Бабине літо

Літо бабине, бабине літо…

Серце чує осінні путі…

Хтось заплутав зажурені віти

в павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання

і згортає свої прапори.

На покірну красу умирання

сонце дивиться сумно згори…

В’януть, в’януть вуста пурпурові…

Але радість і в осені є!

В золоте павутиння любові

ти заплутала серце моє.

1956