“Багато небесної сходить краси”

Багато небесної сходить краси

на кичери лисі,

на наші обійстя і наші ліси…

І тихо у лісі.

Один прилітав на вогненнім коні

до нашої ґражди:

– Виходьте! Вже можна. Ви ґазди чи ні?! –

Ми й вийшли, як ґазди.

Та на перехрестях земної путі

на білому світі

ми не зрозуміли братів во Христі

й жили, як убиті.

За нами стояли верхи, і ліси,

і зорі, і води.

Багато небесної сходить краси

за ґражду свободи.