Балада про батька

By Ольга Анцибор

З дитинства раннього я тата все просила:

– Ти про війну, татусю, розкажи.

Він голову схиляв низенько сиву:

– Ні, не питай, дитино, не проси.

Чому мовчав мій сивочолий тато,

Чому так низько голову схиляв?

Було питань у мене так багато,

А він – кричав ночами, вдень – мовчав.

Лиш потім, вже через багато років,

Коли улігся біль страшний в душі,

Сказав, кімнату міряючи кроками:

– Ти, доню, про життя моє пиши.

Схилилась я над зошитом учнівським,

Писала тихо – він розповідав,

І про війну, і про полон фашистський,

Він пам’ятати це заповідав.

Я пам’ятаю і, здається, бачу,

Страшний той бій на Прип’яті-ріці.

Поранений солдат лежить, неначе

Не встане він ніколи у житті.

Війська радянські з боєм відступили,

Стікали кров’ю ранені бійці,

Фашисти поміж ними все ходили

З ненавистю та зброєю в руці.

Та не судилось хлопцю в круговерті

Померти на скривавленій землі,

Прийшов до тями він у лазареті,

В операційній, в німців на столі.

І вже полон, і вже барак забитий

Солдатами колишніми ущерть.

А люди стогнуть, люди просять пити,

І поруч з кожним вже чатує смерть.

Казав це батько, і пекучі сльози

Котились по неголеній щоці.

Як вижив він в бараці у морози,

Як пережив тоді страждання ці?

Нам не збагнуть цього, не уявити,

Йому ж було всього лиш двадцять два.

Ще зовсім юний, ще б життю радіти,

Чекати щастя, вірити в дива.

А він страждав, поранений, голодний.

Роботу непосильну і важку

Виконував під наглядом холодним,

І думу думав, чорну і тяжку.

А дома ждуть дружина й діток двоє,

Стара матуся сльози пролива,

А чи діждеться сина з поля бою,

І чи побачить ще, поки жива?

Побачила. Прийшов в п’ятдесят першім

Де був? Та ж покарання відбував,

Що у полон потрапив майже мертвим,

За те, що мук пекельних там зазнав.

Татусю рідний, голубе мій сивий!

Страшною молодість твоя була,

Війна й полон здоров’я підкосили,

Тепер лежиш ти на краю села.

Прости, мій батьку! Я в журбі застигла,

Свою низенько голову хилю,

Прийшла сказать, що за життя не встигла,

Прийшла сказати, що тебе люблю.