Балада

Прокажені, брате. Колокільця

знов озвались…

Застеляй столи.

На тобі нема живого місця.

Застеляй столи — ми вже прийшли.

І тебе ніхто не буде чути,

і себе не буде,

бо в один

келих ми насипали отрути.

Вибирай.

  Хто добрий на почин?

Ти шепочеш: “Господа побіймось…”

Та береш найпершим

    і — до дна.

Не боїшся тільки ти, бо з трійлом

ти і тільки ти запраг вина.

В пеклі будем за такі забави.

Хтось ватагу нашу

   там збере.

Хтось один це заслужив по праву.

Хтось один за мить одну умре.

…Прокажені, брате. Ти — не вірив.

З нас один за тебе вмер в ту мить.

Ти заплющив очі. Йдеш до прірви.

Підійдеш,

   а там — дзвінок дзвенить.