Бандурист

Уривок з піснетвору «Перекинчик бісурманський»

Присів на царинці — молодь обступила,

Як цвіточку пчоли, а старшина сіла.

І вийняв бандурку, і обтер полою,

І став ї строїти, і повів рукою

По струнах злегенька — струни згаморили.

Півець розуміє — бо з ним говорили;

Вже літ сорок і два їх бесіду знає.

І вдарив сильніше, і скорше тру чає:

І стали гриміти та бескидським громом,

І стали шуміти та степовим шумом;

То знов заскипіли, як води старого

Отця Славутиці — бо о нім думає

Півець і мислію честь єму співає;

То знов злебеділи, як би галич много,

Стадами злетівши, чисте поле вкрили;

То знова злегенька, стиха гомоніли.

Мов згадка літ давніх і минувшой долі.

Щораз то тихше і тихше бриніли,

Розлетілись за півця думкою по полі.

А потому зглох[л]и—зовсім заніміли…