Барабанщик

[separator headline=”h2″ title=”Руданський Степан – Барабанщик”

Не кидає цам господар

Ні жінки, ні хати,

А тут москаль перехожий

Аж гвалт пої..ти.

І вхитрився ж так, шельма,

Настругав цеглини.

Розтер пороху чимало,

Взяв білої глини.

Давай пуцьку малювати!

На два пальці — в чорне,

На чотири пальці — в біле,

А на три в червоне.

Розмалював, як на диво,

Та вже й не ховає.

Тільки, шельма, протягнувся,

Вдає, що дрімає.

А тут його господарі

Коло нього в’ються,

Та плечима тільки нижуть,

Та стиха сміються.

Далі москаль підхопивсь —

Ніби пробудився,

Живо пуцьку у ширіньку,

На них подивився.

“Что вам нада?” — запитав.

“Та, — кажуть, — нічого!..

Ми лиш тілько не бачили

Ще дива такого…”

“Эка штука!.. не бачили…

Та тело, вишь, тело!..

А уж краски — это наше

Солдацкое дело!..”

“Що ж це такеє?” — запитала

Пильно молодиця.

“Что тское? Энто, знаешь,

Как таво… случится…

Так чтоб знал я, что работать:

черным — так капрала,

Белым — энто офицера,

Красным — генерала!

Всё по чину энтак знаешь…”

Мужик аж піднявся.

“То червоним — генерала?” —

Ще раз запитався.

“Уж, конечно, генерела!…”

“А що би вам дати,

Щоб, наприклад, моїй жінці

Генерала мати?”

“Ничаво, брат, тольки б жинка

Энтаво хатела,

А я, брат, не пожалею

Казьоннаво тела.

Хочешь, что ли, маладица?”

“Та так, — каже, — хочу,

Що, їй-Богу, чи вірте,

Чуть на вас не скочу!..”

“Ну, ложись же маладица!”

Вона і лягає,

Сорочину піддирає,

Поцьку випинає.

Москаль тогди свою пуцьку

Межи ноги зводить,

Прогортає разів кілька,

По краю обводить.

Молодиця розпалилась,

Аж-аж випинає,

А той тоді помаленьку

Далі посуває.

Стало мокро, іде щільно,

Москаль розкокшує,

А господар стоїть збоку,

Тільки-но пантрує.

Розкошує москалина…

Аж світяться очі…

А там поцька його пуцьку

Ковтає, лоскоче.

І ковтає, і лоскоче,

Аж пуцька подалась…

Мужик бачить, що пасмужка

Трохи показалась;

Та го зверха, та донизу!..

Сховалося тіло…

Але годі!.. тогди й саме

Кінчилося діло!..

А москаль тут йому й каже:

“Что ты энто сделал?

Да ты, братец, всю работу

Энтак переделал!

Не жми только моей жопы —

Был бы генеральчик,

А теперь уж, полно, братец! —

Будет барабанщик!”

А той тогди його — з жінки:

“От бісова мати!

Та такого генерала

І я годен мати!”