Барбі Готел

У зеленій сукні, мов весна,

Барбі Готел ходить крізь сна.

В руках — не швабра, а ключ до миру,

У серці — любов і сила щира.

Вона любить порядок — не з примусу,

А щоб душі було затишно.

Каже: “Чистота — це не страх пилу,

А простір, де квітне мрія й сила.”

На столі — фарби, зошит, ручка,

Вона усміхається: “Малюй, дівчино.”

Бо в її світі все має лад,

Та місце для серця — не менш важне, ніж квадрат.

І в тиші кімнати, де пахне свіжістю,

Вона вчить: “Краса — це рівновага.”

І якщо малюєш — не зіпсуєш,

Якщо твориш — значить живеш.