Барбі Готел і Рапунцель

Барбі Готел довго жила у своєму порядку,

де все блищало, мов кришталь,

і навіть промінь сонця ходив за розкладом.

А потім у її житті з’явилась — Рапунцель.

Дівчинка зі сміхом, що пахне волею,

і з волоссям, яке ніколи не слухалось гребінця.

Вона розкидала фарби по підлозі,

малювала на стінах сонця й замки.

Спершу Барбі Готел стискала губи:

“Так не можна! Це безлад! Це хаос!”

Та одного вечора, коли сіла поруч,

помітила — серед розлитих фарб живе любов.

Вона побачила, як Рапунцель сміється,

як очі її світяться, коли створює казку.

І вперше не прибрала —

а просто торкнулась тієї стіни,

на якій було намальовано сонце,

і прошепотіла:

“Гарно, доню… гарно.”

Відтоді дім змінився:

в ньому пахло трояндами і фарбами,

на вікнах з’явились фіранки з мрій,

а в серці Барбі Готел оселилось світло.

І хто б міг подумати —

що сувора господиня полюбить хаос,

бо у ньому впізнала своє дитя.

Рапунцель навчила її головному:

порядок — це не коли все під контролем,

а коли любов у кожній дрібниці.