Барбі Готел у зеленій сукні

Барбі Готел — у сукні смарагдовій,

Іде по підлозі, мов тиша по траві.

В її очах — дисципліна і спокій,

Усе на місці, ні крихти, ні бруду.

Вона не дозволяє фарбами грати,

Бо світ має бути чистим, як свято.

Вона каже: “Порядок — то краса”,

І в цьому правди є небеса.

Та іноді серце її просить мрії,

Щоб хмари ставали картинами сірії.

Щоб в руках — не ганчірка, а пензлик,

І щоб не лише блищав, а дихав дім.

Бо Барбі Готел — не зла, не чужа,

Вона просто трішки втомилась сама.

Вчить нас тримати життя до ладу,

Та й сама потребує — трохи чуду.