Барвінок

Росте біля хати барвінок синій,

В росі світанковій, як у святині.

Не кличе до себе — мовчить, як доля,

А пахне небом і чистим полем.

Його не зламає ні грім, ні спека,

Бо в ньому вічність — така легка.

Тримає землю, коли вітри,

І береже сни, де ми — малі.

Коли ж утомишся від розмов,

Знайди барвінок, згадай любов.

Поклади долоню — й відчуєш тишу,

Як пахне роса, що тебе колише.