Бательгейзе

Ти вбирала зіницями іскри,

що сі́яли зорі,

відчиняла дощам променистим

легені наро́зтвір,

твої мрії стрічка́ми плили

у плаї бірюзові,

а весняні обійми змогли

переплавити простір...

Ти черпала долонями світло

із са́мого Сонця,

в пасма шовк заплітаючи вітру

під вуличний джаз

і якщо це не магія Неба,

скажи тоді що це?! -

Твої очі ж для мене

змогли зупиняти час...