Бажання (“Мені багнесь заплющити очі”)

Мені багнесь заплющити очі

щоб тихо і мовчки страждати

Не мислить не бачить не чути

тільки страждати страждати

Тільки страждати і думать про неї

і думать про неї

Про вії про тіні

Про яснь її очей прищурених в пестощах очей

У вечір пестливий і темний

коли завмирає природа

У ночі безмісячні темні самотні осінні

замислені ночі

У мент той непроханий смілий як настрій

вмірковує згода

Мені багнесь заплющити очі

Щоб тихо і мовчки страждати…

17. VIII. 1916. Владивосток