Бджола

Лисніє липовий, липневий липець,

липучий і лискучий в білім збанку.

В нім розтопились зорі на світанку

і пахощі левад, квітчастих китиць.

Над озером пахучим, золотавим

дзеленькає маленькая бджола.

На брезклі брижі жовтого чола

лягає тінь її пружком імлавим.

Мов квітка, розхиляє, п’яна цукром,

крил пелюстки, а рідина густа

маленькі ніженьки хватає цупко.

І крильцями пішла розпуки трясця,

над ними мед замкнувся, мов уста.

Ось так вбиває часом власне щастя.