Бережіть друзів

Знай, мій друже, дружбі ціну Божу

І судом поспішним не гріши.

Гнів, можливо, мить не стерпить гожу, 

Виливати злість, то не вірші...

Може, друг твій ненароком злився,

І тебе образив, ти не лай:

Провинився друг... - та повинився,

Ти йому гріха не поминай.

Люди, ми старіти кару маєм,

З плином горя негативу, днів 

Легше друзів ми своїх втрачаєм,

Не знаходимо їх поготів.

Якщо вірний кінь, поранив тіло,

Чи спіткнувся, знову, - сам подбай,

Не вини його... - так щастя вчило

З тим конем відчути ад чи рай.

Інших я дотримувався правил,

Бо у слабкості вбачав щей зло...

Скільки друзів кинув та прогавив,

Скільки кращих, кинутих пішло.

Всякого в житті було чимало.

На шляхах гірських та польових

Жалкував я, - як не вистачало

Друзів тих, - загублених моїх!

Всіх тепер не бачити вас лячно,

Тих, що все ж терпіли гонор мій,

Мною, позабуті необачно,

Хто моїх не вибачив глум вій.

Люди, я прошу повірте Богу,

Не соромте людяність під час...

Друзів мало звати у дорогу:

Бережіть їх, я прохаю вас.