беру у руку жменю піску золотого

беру у руку жменю піску золотого

що з раю хтось ним засіяв сумні береги

і сиплю з долоні на землю без звуку гучного

лиш тиша підхоплює й плине в таємні низи

і доля уся в одній жмені за мить пропливає

і в миті купається щедро великий світ

як кожна піщинка з-під пальців моїх вилітає

так швидко міняються рухи прадавніх величних орбіт