Без думки, як без життя

Я не хочу сміятись наївно-

Краще плакати щиро у снах.

І не хочу кохати брехливо-

Краще відчути ненависті страх.

Я не хочу, повірте не хочу

Притворятися в своїх думках,

Моя думка – це мій вільний подих

Без думок залишається – страх,

Як легенький в секундочку помах

Ви моє життя заберете

Лишень запах парфумів у стінах

І його ви не повернете.

Не залишиться більше нічого

І не скаже ніхто, я ще тут.

Ви казали живете для того,

Щоби чути мого серця стук?

Мого дотику ніжно – міцного

Та ще сміху дитячо – дзвінкого

І рум*янцю на круглих щоках.

Не заплету більш вербам я коси

І промовить собі хтось під носом – ах

Ах не струсить ранкові вже роси,

У своїх, біля ставу, садах

Не збере вже букет із трави,

Не співатиме по-біля хати,

Не спитає щось дивне в пташви

І нікому буде природу кохати.

Щоб була, завжди, з вами я поряд

І вквітчала кожен ваш день.

Заховайте ви злий свій погляд

І ненависті слів, щоб й не дзень.