Без каяття

Духовна суть — не шаровари модні,

Не звичка, що з роками промина.

Я — той, що був, і той. що є сьогодні, —

Це дві людські істоти чи одна?..

Я — комісар за класом і за змістом,

Я — агітпроп і до промов мастак,

Усе життя проживши комуністом,

Звихнувсь на старості…

Хіба ж не так?

Хіба ж поза мордовськими лісами

Не те, що сіяв, сам тепер пожав?

І все ж не так! Бо я завжди той самий:

Робив лиш те, що правдою вважав.

Не криюся: уже пізнав утому

І стогне замордована душа…

Та в чому каятись? Невже у тому,

Що шлях життєвий —

Це вам не соша?..

Попереду етапи і арешти,

І роздоріжжя, й хаос лихоліть.

Важливо бути чесним. Ну а решта —

Не від людей…

На тому світ стоїть.

30.05.1981