“Без краю топкі болота”

Без краю топкі болота,

Без краю пагубні озерця.

Перед очима встала та,

Що рицар звав би: дама серця.

Не у сталевім сяйві лат,

Як рицарі століть далеких,

Іде із лайкою солдат,

Розхристаний, на небезпеки.

І тільки вірність в серці чистім,

Як давні рицарі, несем

В непроходимості багнисті

По трасах, мощених вогнем.

1944,

Терексентміклош