Без назви

Дорога вгору

вимащена кров’ю,

в тому числі – твоєю,

герої покладають черепи

свої на схил –

достойникам і недостойним –

сходи,

крокує вільний

і той, хто в полоні марнот,

спогадами свавілля

до божевілля висот,

не кожен відчує,

не кожен віддячить за дар,

та всім потепліє на шкірі

й потягнуться квіти з ран

у холодне повітря – дихати

в світлі,

що вмащує нами гору,

малюнком химерним

у незбагненній грі…