Без назви

Вчорашнє щастя

зводить лабіринт

панельного едему,

тіснить ряди

у відчайдушній спробі

дати – закуток –

вганяє – в кут

бетонної утроби,

ми боремося

з холодом стіни,

у кам’яних мішках

запалюючи груби,

із усієї сили тягнучись

душею – на горище,

сходами – униз,

у напрямку народження,

щоб бути…