Без назви

Вона мені каже - облиш надію.

Вона мені каже, ну скільки можна

Оце безумство твоє дурнувате

Переливати з пустого в порожнє.

Скільки вже можна ночей не спати,

Пити й дивитись як ранок сходить.

Навряд чи зможеш ти відшукати

Того, хто не захотів приходить.

І ще багато чого повчально

Говорить, повторює раз дев'яносто.

А я мовчу, бо навряд чи зможу

Їй пояснити, що все так просто.

Що ця знайома і тривіальна,

І водночас невідома сила

Розбила всередині щось безжально

І на свободу мене відпустила.