Без назви.

Його уста нема до чого прирівняти.

Очі.. в яких ховається весь світ ,

Люблю його , тай досі не розумію 

для чого це мені?

Для чого муки у скорботі вмиті?

Для чого ці страждання кожну муть .

Але ж , без нього не жива я .

За , що лишив він мене волі?

Через кохання в якому бачив він брехню?

Чи може ,через надокучиливу «любов»?

А може через те, що надоїла я йому?

Шкода ,що він не розуміє, що серце б‘ється завдяки йому.