Без подарунка (230)

Я цей день пам‘ятати не буду,

він пройде, як і сотні таких.

В самоті, серед музики й бруду,

заховався від душ людських.

Не назву сьогодення я святом,

дні світліші пливуть зазвичай.

Відчуваю себе зайвим братом,

не зігріє ні сонце, ні чай.

На рік старший, а що з цього далі,

і до смерті на рік стало ближче.

Заіржавів цей бік медалі,

після себе лишу попелище.