Без слів

Я вже без ліричних слів знаю,

Хто світлом душу обіймає.

А хто, під маскою людини,

Лиш тінь лишає після днини.

Не треба фраз, гучних речей —

Усе каже блиск з-під твоїх брів.

Є погляд щирий, наче дзвін,

А існує наче холод і полин.

Хтось гріє, навіть не говорячи,

А хтось — лиш біль, та ще й страх.

Я розпізнаю без підказ,

Хто друг, а хто – лиш хитрий фарс.

Та іноді мовчки граю

Бачу все, але спочатку не говорю,

Бо тиша — сила, і мій щит,

Коли усмішка — мій укрит.

Мені не треба сотень слів —

Я чую правду між рядків.

Бо серце бачить, мов рентген,

І не сховає фальш ні день.