Без упину

Коли наближається часу тремтіння,

До клітки душі крізь свідомість в шпарини,

У шепіт поволі від слова-склепіння,

Пірнаєш раптово до сірої днини.

Чи треба летіти за нею до краю,

У світ непритомності глини голодний,

Який не освячено вогником з раю -

Спочинку шукати в скорботі холодній,

Де у нескінченності мацати простір

І голос свій тихий за спів видавати,

Де з шереху рук починається постріл,

Де сплять безпробудно зрадливі Пенати

І хмарно під небом, хоч вітер надії

Поволі штовхає за Сонцем у спину

І радить шукати рятунку у мрії,

І рухатись далі у світ без упину…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=-QlsqyxUkro