Бездонний океан

Немов в бездоннийокеан,

Поринув я в твоїпрекрасні очі,

І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран,

Без тебе житибільше я не хочу..

Ти поселилась умоїх думках,

І живиш все єствомоє своїм творінням,

З тобою я поборюсмерті страх,

Життя віддам,перетворивши у терпіння,

Бо краще, внезліченні тисяч раз,

Відчути раз хочгуб твоїх торкання,

Аніж дожившисивих літ,

Без тебе вестицим життям скитання.

Ти мій початок ,ти і мій кінець,

Ти схід святогосонця в світлі ранку,

І навіть в сніявляєшся мені,

Але завжди чомусьвідходиш на світанку…