Безкінечність чужих тіней

блукаючи у напівтемряві

містами чужих мрійливих надій

повільно рухаючись поміж будинків

вдивлявся в чужу далечінь

а у опівнічно-осяяних вікнах

самотніми тінями рухався гнів

та я

завбачливо прихопив із собою

кілька білосніжно-ніжних чистих листків

щоб їх безсоромно я використав

щоб я описав із десяток чужих

бережливо моєю уявою вигаданих

життів

і ось

дістаю я блокнота свого

розкриваю й тримаю у нім

нічим не закріплені білі листки

щоб не розлетілись вони

немов вільні та дикі птахи

немов місце насправді не тут їм

бо мріють злетіти й втікти

а я біля себе тримаю

поганець

за що мені думка ця взагалі

навколо мільйони у вікнах

тіней чужих життів

а я на дворі такий один

незмірно за відчуттями довго

сам із собою на самоті

так наче навіть самотніше

мені.