Безмежне

У всьому, майже всьому простота –

у будь-якій та будь-якій билинці...

і знову ти з собою наодинці,

і дивишся, як з чистого листа.

І думаєш десь про безмежне там...

коли горять (як темрява) мости,

нехай із вічністю ти знов на «ти»,

підносишся, як справжній фіміам.

Повернеться заклята простота –

і є щось там, від тебе вислизає,

що повертаючись, тече, терзає,

читаючи десь з чистого листа.