Безодня

Це сталось там, куди ніхто не ходить.

Там затаїлася пітьма густих лісів.

Це саме там, де біси хороводи водять,

Де жахливіших уявити ти не міг і снів

Це місце надприроднім духом пахне,

І пам'ять предків вмить згасає на очах.

Здавалось би зірватись люттю прагне

Та невідома сила, в раз оберне в прах.

Душа невинна забріла в безодню,

Невідаючи ні страху, ні жалю.

Але в агонії печалі, смутку й болю

Це саме там де він кричав: "Молю!"

Через віки пробивсь крізь ту безодню

Болючих сподівань і вічних мрій,

І дивлячись в минуле безпогоддя

Герой собі повторював лиш: "Дій!".