Безслізна

Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю.

Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає.

Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!»

І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає.

Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла

Себе захищати цією секретною зброєю,

Щоб з мільярдів довір до людей хоч одна уціліла.

Та їхні слова нападали невтомною дикою зграєю.

Життя мене шматувало, щоб була міцною, залізною.

На жаль, я не стала сильнішою, а стала лише безслізною.