Безсмертники

Вони давно вже втратили життя,

В них згасло все, що тільки малось,

Умерли всі і думи, і чуття,

І тільки форма їх такою же зосталась…

Але вони сміються, мов вві сні,

І погляд мій приковують до себе,

Нагадують розкоші весняні

І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.

Ці квіти — спогади про світлі дні…

І хай відносин наших світ погасне,

А спогади все ж будуть жить в мені,

Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…

1904