безсоння

що робити людям вночі

коли відстань перетворює час у очікування

коли тягнуться жуйкою вантажним потягом секунди хвилини секунди хвилини

стукає серце переповнене наркотиками відсутності поруч своєї людини

простирадла виконують роль марлевої повʼязки

тягнеш їх на себе ніби бинтуєш рани

у телефоні калейдоскоп неважливих роликів — розпаковки стріми мотивашки кіношки-дорами

ранок погрозливо зазирає в зіниці кімнати

у глибині якої — драма

і ліжко як напівпорожня рама

сидіти не можна лежати — крутишся мов на пательні шкірка мертвої плоті

все за інерцією

день на рефлексах вчора сьогодні

люди! набудьтеся разом поки є така змога —

не відкладайте життя на потім

їжте моліться займайтеся сексом —

тане життя як дим маріхуани

скільки років розтринькуємо —

рахують учені

скільки чекаємо — знають українські жінки —

тисячі наноударів

голками розпеченим прутом по нервових точках —

відстань перетворює час у тортури

ранку! не приходь до мене — забагато

мені не хочеться

моя душа охляла від крепатури — 

тривоги хвилини секунди секунди хвилини

мʼязи спазмовані камінь за плечима

фіолетові кола під невиспаними очима

нагадують футуристичні фігури

каміння гетсиманського саду цвинтарні плити — 

всю ніч вештатися домом як привид англійського замку

ходити туди сюди аби хоч щось робити

аби розігнати кров

заглушити відчуття безпорадності

затулити діру порожнечі чекання миті —

коли білий голуб з листочком оливи у дзьобі

нарешті долетить і прилетить —

залишиться тільки його впустити — 

і настане ніч як блакитна лагуна з рекламних плакатів

де ви двох обійнявшись будете просто спати

цілу ніч спати

нарешті спати спати спати

© Тата Рівна, 2024