Не залишай мене у цій буденності

Не залишай мене у цій буденності,

бо без тебе я у ній гублюся.

І досягаю я лиш до інертності

у посмішках, у подихах, у пульсах.

І всі ті друзі, що іноді, як треба,

що через день, а то і вихідні,

не затуплять у мені потребу

у руки ніжні втрапити твої.

Мені до тебе просяться долоні,

мені до тебе тянуться обійми.

Добровільна невільниця в полоні,

де душа твоя для мене стеля й стіни.

Не залишай мене у всій цій сірості.

У кометах з днів довготривалих.

Вони у всій можливій підлості

пришвидшуются як разом ми станем.

Я віддалася вся тобі настільки

що здається ми одне, єдине.

О, комети, чому ви так повільно?

А з тобою час так швидко лине..

Не залишай мене у світі цьому, милий.

Я без тебе серед всіх гублюся.

Між тих комет, що ринуть так повільно,

у космосі розлуки схаменуся..

Не залишай мене з кохання, з чемності,

з чого завгодно! Тільки не лишай..

Я без тебе втілення інертності,

Я без тебе - тіло без життя.