Без сенсу

Безжальні демони безсоння

Мене дістали вже давно,

Тож я сиджу на підвіконні

І депресивно п’ю вино,

У божевільному екстазі,

Немов під кайфом наркоман,

Дивлюся на розбиту вазу

В надії розгадати план

Всевишнього, чи, мабуть, долі,

Що уготований для нас,

Але все марно... Мов в неволі,

Мене тримає підлий час...

Сиджу самотній у кімнаті

Шукаючи без сенсу сенс

Життя. Вже краще існувати

Наклавши філософський ценз

На всі думки... Щоб розчинитись

В обіймах п'яних соннярів

І незворотно загубитись

У пущі невеселих днів,

Крізь сон у вільному польоті

Лечу в безодню, наче птах,

Із мідним присмаком у роті

Й гіркою кров'ю на губах...