Бібліотека

Він каже — ти стоїш у центрі стоокого міста

Прикриваючись смартфоном, як колись листям смоковниці,

Твої ламані речення в записнику нічого не значать,

І все, що ти можеш — це стояти отак для перфомансу.

Ти все, ще живеш у печерах — тому й не дивно,

Що плечі твої обтяжені розчаруваннями,

Ти ніколи не був безневинним з усіма відпотопними війнами,

То ж яке одкровення у віршах твоїх про кохання?

Яке одкровення?! Не знаю. Ніякого, ніякого.

Ти говориш про те, що я варвар, — і з цим погоджуюсь,

Та тільки жорстокість у суті своїй однакова,

Як і культура яку повсякденно відтворюють.

Можливо, ми втратили віру і звикли до вулиці,

Тасувати колоду з потертими часом картами,

І запитуємо у підсудного: чому ж ви спалили бібліотеку?

А він, як і раніше відказує: я не вмію читати.

26.02.2024