Бібліотекарка

У суботній ясний ранок

я дівчину зустрів:

зупинилася неждано,

сказала кілька слів:

“Ах, яке чудове небо!

Що чувати там у тебе?

В бібліотеку мені треба

щоб ти мене провів.”

Падав дощ в суботу вранці,

не знав я, чи іти,

щоб коханій Маріянці

лектуру віднести.

Жду, і повна в мене тека.

Чую голос десь далеко:

“Я іду у бібліотеку —

ходи зі мною й ти!”

І навесну, і під осінь

ми разом знов і знов.

Зустрічаємось, і досі

шаліє в жилах кров.

Як стає на серці жарко —

всі книжки несем до парку:

тут моя бібліотек?рка

читає про любов.

***