“Б’ється серце, як пташа німе”

Б’ється серце, як пташа німе,

буде спогадами надити.

Мати сина виглядатиме,

а не діжде — буде плакати.

Будуть сипати сухі сніги,

будуть ще й дощі періщити,

посмурніють вірні вороги,

а зрадливі друзі — тішитись,

що одної голови нема

і не буде вже повіки-вік,

лиш затужить по тобі зима,

по бідасі чоловікові.

Скоро смерть мене в похід візьме,

і життя не буде надити.

Мати сина виглядатиме,

а не діжде — буде плакати.