Бійтеся, люди

Бійтеся, люди, не віяння вітру,

не значної води і без краю вогню,

а ви бійтеся мить, коли вам об макітру

розіб"ють повну пляшку, та й іще не свою.

Бійтесь того, що ви, без підозри на будь-що

упадете пластом серед густу людей

і ніхто не підійде до вас і нізащо,

бо упав на поділ незнайомий пігмей.

Він впаде і подохне одразу

і безкровно душа відійде,

бо усі свої дні та щоразу

весь свій час він для всіх віддає.

Та не просить собі він прощення,

а для інших він робить добра,

він не хоче Господнього вчення

і про Царство, й усі Небеса.

І хотів він побачити диво,

не небесне, земне, хоч і чудо

що для нього і хтось, хоч мале, а не пиво,

частинку часУ відірве, бо це круто.

Та не круто воно і невдячно,

бо така вже є доля людська:

ті, що просять для себе так лячно,

не пускає зробить їхня власна пиха.