Біль

Душа порожня, вихололо серце,

І порожнечу цю заповнив біль –

Такий пекучий і такий нестерпний,

Він рану розтинає звідусіль.

А рана так болить і кровоточить,

Терпіти біль цей вже немає сил,

Неначе чорний птах біду пророчить,

Крильми він вогник в серці загасив.

Відкину ці пророцтва – розігнуся,

Розправлю плечі, руки підійму,

З нещасної в щасливу обернуся,

І посмішку палку пошлю йому.

Тому з ким розвела мене розлука,

Тому, кого більш за життя люблю.

Кохання наше — то солодка мука,

Я в ньому серце й душу утоплю.

Його я берегтиму, як світанок,

Що в космосі затримався чомусь.

Я вірю, що колись настане ранок

І я до твого серця пригорнусь.