Біль двох

"Що це біле в руках? Бинти.

Я мотаю рани. А ти?"

"Сиджу в кутку. Мов пес прив'язаний. 

Святою тишею лікую душу.

Не хочу, та мушу...просто мушу..."

"А я немов підбитий птах. 

Літати рвуся. Падаю. 

Постійно падаю.

Від того рани на руках.

Тепер вони в бинтах...тісних бинтах..."

"Я б не літав і не ходив.

Я б краще чим завгодно був наказаний.

Аби хоча б на мить відчути спокій. 

Що втратив в боротьбі безбожній і жорстокій..."

Ті двоє більш не говорили.

Очима стелю пожирали.

Їх біль відчули навіть стіни.

Що за віки сильнішого не знали.