Біль матері

Син мій, соколе мій,

Крила твої збила війна.

Як же мені жити без тебе,

В світі, де панує тьма?

Серце моє розривається,

А душа від болю кричить

Без тебе я постаріла в одну мить

Кожен день, кожна хвилина – це вогонь,

Що душу мою безжально пече.

Навіщо забрала тебе війна,

Навіщо тебе не вберегла?

Лишила мене саму, у розпачі,

З болем, що ніколи не вщухне.

Юним ти пішов, назавжди тридцять,

Молода дружина тебе чекає,

А ти до Бога полинув, мій сину,

І світло твоє вже не згасає.

Ти був моєю надією,

Моєю опорою, моїм життям.

А тепер лише спогади,

І вічна, невимовна туга.

Світло очей, душа моя, мій сину,

Гордий, сміливий, щирий і позитивний

Любив людей, любив цей світ безмежний,

І Україну, неньку свою, кожну стежку

За рідну землю став у бій сміливий.

Ніжним був сином, люблячим чоловіком,

Опорою всім рідним і близьким,

Стільки мрій ще мав, таких прекрасних…

Сльози течуть, не зупиняються,

Як ріки весною.

Як мені жити далі, сину,

З цією бідою?

Але я буду пам’ятати,

Твою усмішку, твої очі.

І буду жити заради тебе,

Щоб не згасла твоя зоря.

І хоч біль не вщухне ніколи,

Я буду нести його з гідністю,

Як мати Героя, як мати сина,

Що віддав життя за Батьківщину