Біль, розпач, сум, журба ...

Біль, розпач, сум, журба ... Ні сліз ні слів немає ...

Лише в очах мольба за тих, кто крила має ...

Злітають в небеса де мрію зустрічають.

Там неземна краса, там зорі їх кохають.

Своя для кожних крил з безодні зірка сяє,

Та деколи без сил спадає і згоряє.

Душа без крил 6ез мрій до Бога йде поволі,

Для втрачених надій просити ласки й долі.

І променєм зорі злітає на світанку,

На батьківськім дворі чекатиме на ганку.

Чекають душі всіх хто їх не забуває,

Хто чує їхній сміх хоч поряд їх немає.

Душа з небес втече, втішається, радіє,

І батьківське плече своїм теплом зігріє.

Для мами в сні в журбі з дитинства усміхнеться

І на її мольбі на небо повернеться ...

26.09.2020