Біла сторінка

Біла сторінка — віконце в душу,

Через яке заглядає небо.

Що я сьогодні повідати мушу,

Щоб не втрачати право на тебе?

Де відшукаю, де роздобуду

Слово, що ходить пружно і дзвінко?

Грішні і праведні кличуть до суду

Совість мою — непочату сторінку.

Серце й кістки перемісить робота,

Котра здається комусь легкою.

Хтось там незримий — таємна істота

Хоче водити моєю рукою.

Десь він цитати ретельно тасує

Зранку й до ночі в химернім застінку.

Ти не силкуйся, добродію, всує —

Ти не одержиш мою сторінку.

Хочу небесного, прагну земного,

Тим, хто рушає в морози тріскучі,

Видам її —

загортайте ноги

І намотайте зверху онучі.

Радощам вашим і вашим скорботам

Треба не тільки хліба й заліза.

Хай та сторінка пропахне потом,—

То є для мене найвища віза.

І поверніть її, добрі люди.

Клятви високої я не порушу:

Завтра вона вже не білою буде —

З неї поезія прийде в душу.

1969