Біла ворона

/алфавітний вірш/

А я і є клубок із протиріч,

Без фальші (що сьогодні неможливо!)

Ворона, яка любить темну ніч,

Гордячка, фантазерка, особлива…

Ґатунок поведінки – стиль дивацтв:

Для білої ворони зграя – підступ.

Енергія та світла голова –

Є все… та не приймає «Іншу» місто…

Життя-вигнання… одинокість мрій…

Замо́к душі з ненавистю оточень.

Ич, обступили… оглашенний рій –

І заклювати, білу пташку хочуть!

Їх стадне гасло – «Бути, як усі!»

Ймовірно, звикли до стереотипів!

Клеймо несхожості – складний носій,

Любов шаблонів не для смолоскипу.

Мій білий колір – їх несприйняття,

Нормальний стан для чорних рис пернатих.

От тільки творчість – фарбами в життя –

Поезія дає мені літати!

Розкрию віршем різнобарвний світ,

Стихійність серця, враження малюнків.

Тому мистецтво – крил моїх політ,

У ньому бачу чистоту стосунків.

Формальність зневажаю та шаблон:

Характер мій не вписується в рамки,

Цнотливо-чудернацький стиль ворон –

Чиєсь життя… мозаїка уламків.

Штовхають, злі… палає серце-хмиз,

Щоразу біль нестерпний зводить тіло.

Юнацький пил, понищений людьми…

Я ж – не загроза, люди, просто б і л а!