Біле тіло розливалось в сірині

Біле тіло розливалось в сірині

і наповнювало білістю весь простір.

Дивний гість стояв в моїм вікні,

але ж наче не чекала гостя.

Розчинявся простір перед нами,

всі слова розвіялись вітрами.

Хтось для мене ніс нову весну

зібрану в пелюсточку тремтячу.

І в той час (коли ще я не сплю)

огорнув любов’ю у додачу.

Я тепер довіку не засну,

кожну ніч стрічатиму весну.