“Білими волічками”

Білими волічками

ноги твої обів’ю,

чорними волічками

волосся твоє зав’ю,

червоними волічками

обів’ю твій стан,

а зелені покладу на брови,

а сині покладу на вії,

а груди твої і руки

знову білими обів’ю,

найбілішими волічками.

А потім із горищ усіх

позношу усі волічки

і тебе обвивати буду,

щоб ти була в кожному килимі,

на кожній вереті

щоб ти була.

Ти знаєш?

Колись давно мені приснилося,

що зіткали мене, мов килим,

але ті волічки,

з яких той килим ткали,

не обвивали тебе в ту пору,

коли проступає смола.

На цій холодній землі

обів’ю тебе волічками

із найпершої вовни — міцки,

із другої вовни — натинини,

із третьої вовни, яка не має

імені…