Більш не сила

Щось заважає говорити,

Я більш не в силах це стерпіти!

Мене в середині здавило,

На пазли серце розложило.

Щось грузом боляче стиснуло,

Тебе від мене відвернуло.

І болем скроні розриває,

Нерозуміння обіймає.

В полоні сильної образи,

Почулись ми з тобою не одразу.

І повне море слів ковтнули,

До дна, до суті-не сягнули.

Я більш не в силах це стерпіти!

Так хочу я усе схопити,

Й своїм теплом все обігріти.

До жалю ніжністю поїти.

Хочу тебе я обіймати,

І твою душу зачіпати.

У очі твої заглядати,

Й до серця твого струн торкати.

За руки міцно так тримати,

І по при все не відпускати.

Твій запах жадібно вдихати,

Щоб назавжди запам'ятати!

Але тепер ми вже не поруч,

І душі наші не говорять.

В полоні повного мовчання,

На жаль, ми бачимось востаннє...