“Білу ніч, як кришталь, дзвінку”

Білу ніч, як кришталь, дзвінку

Крик ракети прорвав.

Небо все у кривавім вінку,

В терновім вінку заграв.

— Хлопці,

Кому з нас сьогодні вмирати? —

Питається хтось із нас.

Мовчки бредуть білі халати.

Крик ракети погас.

Звиклі до крові, на все ми готові.

До смерті втоптали шляхи.

Ми знаєм — нам буде у праведнім слові

Прощено всякі гріхи!