Біженці

БІЖЕНЦІ

Дивлюсь; на екрані – марафон інформації,

Про біженців сюжет болючий розглядають!

Йде мова про нещастя української нації,

Про те, як українців з оселі виганяють!

Ведучим на питання бігцем відповідає

Солідна і серйозна, причепурена дама!

Неначе на екрані міністру звіт складає,

То вліво, то вправо, аби тільки не прямо!

Ведучі ж невідступно на даму насідають:

«Що, біженців у нас– сім з половиною мільйонів?»

В думки актори дамі неначе заглядають:

«То як же нам збороти – москалів-піжонів?»

Стільки біженців з Вкраїни – то це ж катастрофа,

Це ж для нас Апокаліпсис, це ж Армагеддон!

Для стражденного народу – це вже є Голгофа,

Ось що є для дому нашого – нерідний закордон!

Адже наші біженці – це ж жінки і діти,

Для них стають домом не свої держави!

На коханих діток Вкраїні всиротіти,

Бо солодкими для них стануть гіркі страви!

А хто ж тоді народить дітей Україні,

Хто творити буде – дітям мир і славу?

Хто співати буде – пісні солов’їні,

Хто леліяти нам буде – матінку ласкаву?

Що ж робити тепер нам, шанована пані,

Як нам біглих українців вернути додому?

Зберегти як долі нам – людські, безталанні,

Як самим нам зберегтися в домі крижаному?

Українцям і акторам мадам відповідає:

«Україна з біженцями зв’язки налаштує!»

Пані зверхньо так на всіх людей поглядає,

Наче біженцям хороше життя гарантує!

Я колись у шкільні роки бавився підказками,

Тож за те від учителя заробляв в зашийок!

Інколи це щиглями, а іноді указками,

Але ж не доходило з друзями до бійок!

Тому заморочилось мені підказати

Міністерській пані, що ж треба робити,

Щоб народу жити, а не пропадати

І як у Бога за пазухою, а не животіти!

Треба в Україні провести реформи

І, не відкладаючи це на післязавтра!

Треба совість українську довести до норми

І пильнувати її вчора, сьогодні і завтра!

Корупціонерів треба безжалісно знищити,

Разом дружно за злодіїв безпощадно взятись!

До чиновників будь-що вимоги підвищити,

Бо народу не дадуть вони на ноги піднятись!

Українські суди треба миттєво знешкодити,

Так зробити, щоб у них справедливість стала,

Щоб вони ніколи людям не могли зашкодити,

А щоб Правда у судах як квіти розцвітала!

Треба заключити контракт з американцями,

У них жорстока кара існує для злочинців!

І відправляти нам у США потяги з поганцями,

У США знають, як провчити – злодіїв-чужинців!

Треба нам реформувати все – до сьомого поту,

Так, щоб заробітна плата стала піднебесною!

Так, щоб злодіїв привести всіх до ешафоту,

А перспектива в українців зробилася чудесною!

Якщо хочете, отримуйте всі вищу освіту,

Люксові авто купляйте і хати хороші!

Розгинайте спину в здравницях по світу,

Все по совісті за вами зароблені гроші!

Як ви думаєте, куди біженці будуть всі летіти?

Я впевнений, Віфлеємом їм стане Україна!

І будуть вони в рідний дім, як діти хотіти,

Бо найкраще слово в світі – то є Батьківщина!

А Україна коханим – тепер мило скаже:

«Ми більше вас, любі, від нас не відпустимо,

Ми впевнені: ворог наш лютий поляже,

Повертайтесь, ми зла – до вас не підпустимо!»

«Зараз в Україні – все на боці Правди,

Суди, поліція і потрохи пропадають злодії!

І життя хороше – у нас тепер назавжди,

Краще закордонного, як чарівні мелодії!»

Тільки це поверне біженців додому.

Чуєте, міністерська дамо, я до вас звертаюсь:

«Ніколи не вклонявся я калачу чужому,

Але, Боже мій, – додому ! І я повертаюсь!»

P.S. 1.

Мені співвітчизники можуть говорити:

Ну і жорстока ти, автор, нечуйка людина!

Корупціонера на електростілець посадити,

Наче у смертях людей, у нього є провина!

А я не переварюю – порушників законів,

Вкрав, наприклад, український злодій

У народу доларів декілька мільйонів,

І ще вкраде більше при малій нагоді!

Тому грошей вкрадених бійцям не дістало,

Щоб купити зброю, від смерті захиститись!

А без зброї у ста бійців – вже життя не стало,

То хіба ж ми злодію – не маємо помститись!

Але по Закону карати пеклом не гуманно,

А сто бійців загинуло, то й Бог, світе, з ними?

Але для миру їхня смерть – хіба це притаманно?

Нам би злодіїв, хоч в тюрмах, тільки щоб живими?

Європейці кажуть: «В ЄС ми вас не приймемо,

Зі смертною карою», але її нема, а нас і не приймають!

І не приймуть, доки ми корупцію не знищимо,

І доки злодії у нас – на тронах возсідають!

P.S.2.

Смертна кара в Україні – це зовсім недобре,

Але ж в державі нашій зараз є військовий стан!

А злодії українські ведуть себе хоробре,

Гуманітарки вкрали на двісті сорок справ!

Шкода садити злодіїв на під напругою стілець,

Хоч і мерзотник торбохват, але ж він депутат!

Але ж то кримінал! Коли урветься нам терпець?

Хоч би одного-другого – під міни та в штрафбат!

22 червня 2022 року